Історія закладу

Історичний нарис розвитку онкології на Буковині.

Доля Буковини у різні історичні періоди, що впливали на розвиток медицини краю залежала від держав, до складу яких вона входила. Як відомо Буковина перебувала 450 років під протекторатом Молдови, яка потрапила в середині XVI ст у васальну залежність від Туреччини.

Під час Австрійської окупації (впродовж 140 років) Буковина стала відомим краєм в усій Європі.

В 1775 році генерал Габрієль Фон Сплені, командувач австрійськими військами на Буковині та перший її військовий адміністратор, звернувся з проханням до уряду надіслати в Чернівці кілька лікарів, яке не було виконане. Першою окружною акушеркою стала Марія Теодорин. В 1811 році відкрита школа акушерок. Першим дипломованим лікарем був Йосип Глабах, який одночасно був першим санітарним радником військової адміністрації.

В 1866 році постановою Буковинського сейму відкрито пологовий будинок на 15 ліжок по вул. Трансільванії, 7 (тепер вул. Головна 129). Ця дата співпала з днем народження Софії Окуневської, яка народилася в сім’ї лікаря із Сторожинця Атанасія Окуневського. Вона була першою українською жінкою лікарем-гінекологом в колишній Австро-Угорській Імперії. Маючи ступінь доктора наук, започаткувала лікування раку шийки матки радієм за методикою Марії-Складовської Кюрі.

Рідний брат – Ярослав Окуневський (1860 р.н.), теж лікар, працював в австрійському військовому флоті, став адміралом. Видав кілька книжок. Був керівником санітарної комісії Західної Української Народної Республіки. В 20-тих роках минулого століття працював в Городенці Івано-Франківської області, де трагічно загинув в 1929 році.

Софія Окуневська мала тісні зв’язки з українською елітою Буковини та Галичини, зокрема з Ольгою Кобилянською, Наталією Кобринською, Васильом Стефаником та Лесьою Українкою. В 1926 році похоронена на личаківському цвинтарі (м.Львів), неподалік могили Івана Франка, з яким була знайома при житті.

Чернівецька обласна державна адміністрація 30 червня 1997 року заснувала щорічне обласну премію ім. Софії Окуневської, лауреатом якої являється головна медсестра нашого диспансеру Іванчук Галина Григорівна.

Оглядаючись у минуле не можна обминути лікарів українців, зокрема відомого хірурга Володимира Залозецького, учасника російсько-турецької війни (1876-1878 роки) кавалера лицарського хреста, ордена Франса Иосифа та російського ордена святого Станіслава, згодом уряд Росії нагородив його ще орденом святої Анни. Служив в 41-му буковинському полку разом з Юрієм Федьковичем.

Неможна оминути також вчених медиків з Буковини. Це насамперед І.А. Мікулич. Народився в українсько-польській сім’ї в 1850 році, закінчив Віденський університет, працював у Краківському університеті, Кенігзберзі, започаткував хірургічний метод лікування онкохворих. В 1904 році вперше в світі видалив доброякісну пухлину легень, зробив трансторакальну операцію по видаленню сегмента (ракової пухлини) грудного відділу стравоходу і наклав міжстравохідний анастомоз, зробив вагомий внесок в розвиток проблеми асептики та антисептики, запропонував багато хірургічних інструментів (гастроскоп, затискач Мікулича та інш.). Згодом виявив у себе злоякісну пухлину шлунку, прооперований професором Ейсильбергом, але безуспішно і в 1905 році помер. Його батько Андрее лицар Мікулич Фон Родецький, автор символічної ратуші на Чернівецькій площі та багатьох інших архітектурних споруд.

Та як би нам німці чи поляки не доказували що Иоган Мікулич належить їм, але унікальний надгробний пам’ятник на могилі родини Мікуличів, що на християнському цвинтарі по вул.Руській, свідчить про його буковинське коріння.

Непересічною особистістю був Нестор Дмитрович Монастирський, народився в 1847 році на околиці Чернівців (Роша), проживав в будинку Адлера, де тепер знаходиться поліклініка міської лікарні. Ця людина сміливо прокладала нові шляхи в хірургії та онкології. Він учасник російсько-турецької війни 1876-1878 роки, займався експериментами по вивченню правця та інших інфекційних хвороб.

В січні 1875 року Нестору Монастирському присвоєно звання професора, того ж року його призначено завідуючим хірургічним відділенням клінічного інституту в Санкт-Петербурзі. Збагатив вітчизняну та світову науку численними відкриттями: вперше в Росії виконав видалення жовчного міхура, операцію гастроентеростомії при рубцевому звуженні пілоруса, був першим хірургом в Європі, який успішно провів операцію з’єднання жовчного міхура з тонкою кишкою у хворого на рак підшлункової залози.

У розквіті діяльності він захворів на гіпернефрому нирки. Після операції помер 24 травня 1888 року.

Не можна не згадати династію започатковану на Буковині відомим лікарем Тит-Євгенієм Бурчинським, його синів Мирослава і Ераста, останній мав також вищу музичну освіту, був піаністом, диригентом, співаком. Написав низку популярних статей на медичні теми та спогади про більшовицькі табори. До цієї плеяди належить лікар із Онута Заставнівського району Євген Омельський, Нарцис Лук’янович, Ярослав Воєвітко, Володимир Філіпович, Опанас Шевчукевич із Біженки, Михайло Цигельський, відомі у західних українських землях, захистив докторську дисертацію на онкологічну тему: “Аналіз ефективності трансмуральної резекції передміхурової залози”, фізика Івана Полюя, радника Франса Иосифа, який за 15 років до В.К. Рентгена зробив знімок кісті Х-променями.

Постанова Ради Міністрів СРСР від 30.04.1945 року “Про покращення онкологічної допомоги населенню” Наказ міністра охорони здоров’я України N1346-K та наказ Чернівецького облздороввідділу від 20.06.1946 року N108 став знаковим документом, днем заснування Чернівецького онкодиспансеру.

Онкодиспансер

З того часу минуло багато років. Для окремої людини може це і багата, але зовсім мало в порівнянні з Вічністю, бо насправді це мить, як писав класик, що махнула крилом і полетіла. Та в цю кипучу мить наші колеги здолали крутизну складного, унікального шляху, який не був устелений пелюстками троянд і він не міг бути легшим чи інакшим – знаходився в оточенні хвороб і смерті, стверджуючи добро і милосердя.

З погляду сьогодення доволі важко збагнути драматично-притьмарині повоєнні реалії 40-вих років минулого століття, коли на Буковині лютували епідемії: тиф, малярія, дизентерія, зобна ендемія, туберкульоз, сотні – тисячі занедбаних онкохворих, венеричні хвороби, а в зубожілих лікарнях краю не було лікарів (більшість відступили з румунськими військами), медичного обладнання – на всю область залишилося 2 рентгенівські апарати – один терапевтичний, один діагностичний – обидва в Чернівцях. Буковинці ніколи не забудуть той грізний час, коли війна перекинулась у Європу, в Карпатах ще лунав відгомін гармат, а в Чернівці прибували лікарі та вчені на постійну роботу, з Києва переведено другий медичний інститут для підготовки місцевих кадрів.

Афанасьєв М.Л.

З м. Донецьк прибув професор М.К. Афанасьев, якій був першим кваліфікованим спеціалістом, виконував обов’язки головного лікаря та наукового керівника, викладав курс радіології та онкології в медичному інституті. Це була людина-легенда, надзвичайно цікавої, нелегкої, непростої і повчальної життєвої та творчої долі. Про його написали спогади перша завідуюча хірургічним відділенням Гутман Б.М. та онкогінеколог Кохановська М.С. Енергійний, наполегливий винятково чесний професор Афанасьєв працював цілодобово, без вихідних, адже в короткі строки потрібно було розмістити в колишніх дачних будинках австрійських офіцерів, що по вул. Ю.Федьковича поліклініку та стаціонар на 100 ліжок (інвентарю не було ніякого і не було йому звідки взяти, бо йшла війна – згадувала Б.М. Гутман – до списаних залізних ліжок прикріпляли 2-3 дошки, покривали різни лахміттям, грубка стаціонару опалювалась торфом, і в тих же грубках іноді кип’ятили інструментарій, шприци, системи). В грудні 1946 року поступили перші хворі, яких професор Афанасьев лікував радієм “С”.

В 1947 році змонтовано в підвальному приміщенні радіотерапевтичний апарат “Стабілівольт”. З того часу в диспансері розпочато поєднану променеву терапію.

В 1948 році головного лікаря Афанасьева звільняють, кількість ліжок скорочують до 50-ти, посаду головного лікаря онкодиспансеру обіймає Зербіно Дмитро Діонізович, невдовзі наказом облздороввідділу призначається головним хірургом Чернівецької області, на його місце направляється Мішенда Микола Полікарпович.

Вольовий, енергійний лікар, кандидат медичних наук, мудрий керівник охорони здоров’я. Відновив кількість ліжок до 100, провів реорганізацію онкодиспансеру, запросив вчених медінституту на посади консультантів: проф. Цитрицького Є.Р., проф. Теодора Л.Б., проф. Шинкермана, доцент В.О. Таратановського, доцент О.О. Калачьова. В розв’язанні проблем онкології пізніше приймають участь завідуючий курсом онкології Д.А. Чумак, курсом рентгенології та радіології Г.К. Бутвін, проф. Р.В. Сенютович. В диспансері запроваджуються хіміотерапевтичні прапарати (ембіхін, новоембіхін), радикальні операції по молочній залозі по Холстеду, видалення пухлини стравоходу трансторокальним шляхом, черевно-анальна ампутація прямої кишки з низведениям.

Гонца Анатолій Олександрович

З 1953 по 1964 роки головним лікарем призначається В.Е. Звігаровський. Приділяє велику увагу розвитку радіології.

З 1964 по 1968 роки знову приходить на роботу Мішенда М.П. При ньому побудований новий корпус онкодиспансеру на 120 ліжок.

З 1968 по 1974 роки колектив очолює Нечитайло М.В.

З 1974 по 1977 рік – Дудко В.І. – сприяв розвитку ендоскопічної служби.

Після нього з 1977 по 1994 рік призначається Городинський І.А. Поліпшує матеріально-технічну базу. Виготовив технічну документацію на розширення онкодиспансеру. Впроваджує нові методи дослідження та лікування за допомогою радіонуклідній лабораторії, гаматопографа, апарату “Скальпель 1”. За його сприяння було виготовлено технічну документацію для розширення онкодиспансеру.

Гонца Анатолій Олександрович: кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар України.

З лютого 1994 року призначений головним лікарем Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру. 

Ініціатор та керівник побудови нової поліклініки на 160 відвідувань з денним стаціонаром на 30 ліжок, яка була здана в експлуатацію в 2001 році. 

В 2009 році завершена проектно-кошторисна документація з експертизою “Реконструкція блоку А” та будівництво патологоанатомічного відділення”.

В листопаді 2015 року розпочаті будівельні роботи, які продовжуються до сих пір.

В 2013 році від благодійного фонду “Розвиток України” отриманий і працює 16-ти зрізовий комп”ютерний томограф.

Зербіно Д.Д.

Мішенда М.П.

Зегаровський В.Є.

Нечитайло М.В.

Дутко В.І.

Городинський І.А.

З 1994 року головним лікарем призначається Гонца А.О. У жовтні 1995 року провів структурну реорганізацію лікувального закладу. Було збільшено ліжковий фонд на 35 одиниць, створено нові профільні відділення та обласний канцер-реєстр. За його ініціативи було відновлено будівництво поліклінічного відділення та типового харчоблоку, проведено часткову реконструкцію старих корпусів…

Медичні  сестри,  які  стояли  біля  витоків онкологічної служби: Лебедева Л.І., Попова Р.П., Вайзбер Р.Х., Соколенко Г.М., Братко О.Д., молодші медсестри – Марусик М.О. та Тивилік Д.А.

Багато років працював начмедом В.І. Тащук . Саме він забезпечував ритмічну роботу відділень стаціонару, багато часу приділяв роботі із завідуючими відділеннями. Він не тільки здібний організатор, але і хірург високої кваліфікації.

Грамотними організаторами лікувально-профілактичної служби проявили
себе завідуючі відділеннями та служб: Бабін В.Д., Кривчанський І.М.,
Поморцев СІ., Пахолко Л.І., Харюк Т.Г., Мельниченко Л.А., Дем’янчук С.М., Кравчук В.П.

В онкодиспансері функціонує 7 клінічних відді­лень, в яких надається кваліфікована, спеціалізована медична допомога; розміщена кафедра онкології, про­меневої діагностики та променевої терапії БДМУ

До обласного онкодиспансеру належать: дис­пансерне відділення, хірургічний стаціонар (абдо­мінальна хірургія, хірургія гормонозалежних пух­лин, хірургія пухлин голови та шиї), терапевтичний стаціонар з хіміотерапевтичним відділенням, від­ділення радіаційної онкології, клінічна, біохімічна, цитологічна, імунологічна лабораторії, відділення ендоскопії та малоінвазивної хірургії, рентген-діагностичне відділення з сучасним комп’ютерним то­мографом та мамографом, кабінет УЗД-діагностики, кабінет функціональної діагностики, денний стаці­онар, відділення відновного лікування: лікар-терапевт, лікар-імунолог – клінічний, лікар-ендокринолог, лікар-психотерапевт, лікар функціональної діагностики.

На сучасному рівні проводяться дослідження: імунограми, гормони щитовидної залози, яєчників і т.д., онкомаркери (грудна залоза, яєчники, передмі­хурова залоза, захворювання шлунково-кишкового тракту та ін.).

Патологоанатомічна служба розширилась за структурою – до неї додалась імуногістохімічна ла­бораторія, де проводиться дослідження хворих на рак грудної залози – естроген та прогестерон рецеп­тори та HER-2/NEW для якісної гормонотерапії та прогнозу захворювань.

В диспансері працюють 6 кандидатів медичних наук, 30 лікарів з вищою медичною категорією, 21 – з першою, 17-з другою категоріями та 10 мають сертифікат спеціаліста.

В останні роки проблема боротьби із злоякісни­ми новоутвореннями стала чи не найактуальнішою в медицині, оскільки вона пов’язана з багатьма ас­пектами соціально-економічного життя.

Р. С. Кохановська
онкогінеколог

В.С. Дяченко – операційна
медична сестра

М.Л. Смотрицький – онколог
гінеколог

Е.І. Кірко – онколог
гінеколог

О.Ф. Карповська – завідувач
клінікодіагностичною
лабораторією

С.М. Клейман – завідувач
патологоанатомічною
службою

(зліва на право)
М.І. Кохтюк, В.С. Дяченко
Б.Б. Гутман, В.С. Лапшина

Створення та підтримка inSite.cc

© Copyright 2016 - Чернівецький обласний клінічний онкологічний диспансер - Всі права захищено